24.02.2024- це найстрашніший день мого життя. Але в той же час дуже порадувала зібраність і підтримка сусідів. Всі почали активно обговорювати теми допомоги, об’єднання, проговорювати варіанти різних подій та як діяти. Спільно облаштували сховища. Ніхто нікого не забув і ні разу не покинув. Всі намагалися бути на виду і на слуху.

Це дуже піднімало наш дух. І я знав точно, що якщо мене не буде поряд, то моїй сім’ї допоможуть і не покинуть.

Також ми організували виготовлення коктейлів Молотова. Допомагали волонтерам розбирати гуманітарну допомогу. А наші жінки багато розмовляли з дітками, щоб їм не було так страшно. Війна нас всіх згуртувала і навіть ще більше здружила з сусідами.