Найгіршими були перші дні, коли нічого не було відомо, коли страх окупації, вторгнення ворога охопив моє рідне містечко над Смотричем. Люди готувалися до найгіршого, приймали складні рішення. Але паніки не було. Гуртувалися для виготовлення коктейлів Молотова, збирали мішки і наповнювали їх піском тощо. Пам’ятаю, як побачила вперше на вулицях міста протитанкові “їжаки”. Тоді прийшло усвідомлення, що “як раніше” вже не буде – втрати людей, ще найгірше, що може бути. Ходити на загальноміські похорони своїх знайомих, сусідів, вчорашніх студентів…