Перший день повномаштабного вторгнення…. телефон був на беззвучці, ранок…. і 20 пропущених дзвінків, Син в Харкові…. каша в голові…. ніколи не думала, що може таке бути в 21 сторіччі…

Перша повітряна тривога… Це жах і паніка… У мене за декілька хвилин промило життя…. Син допоміг… Страшно за дітей, за батьків…. Зрозуміло, що ми всі змінилися, війна змінила нас… Вивернуло всіх – ходили шукали мітки (були або червоні хрести або чорна стрічка), хлопцям на блокпости попервах збирали і їжу, і теплий одяг… Багато хто із знайомих пішли захищати рідну землю і нас… А були й такі, в кого ,,гнільцо,, вилізло наружу…. Але всерівно вірю в наших людей, в наш Героїчний Незламний Народ! Маю одне єдине бажання – МИР нашою перемогою, щоб швидше цей ЖАХ закінчився і наші хлопці і дівчата повернулися живими ! Бог з нами! Слава Героям! Слава нації! Слава Україні!