Iрa, нас вбивають
Я живу в центрі міста і коли ховають військових – ходжу на прощання в живий коридор, це мій обов’язок. Плачу постійно. Але все одно ходжу. Бо ці хлопці – це наші діти, наші герої. Біда…
Я стала більш жорсткою, я стала дуже обережно ставитися до всіх знайомих, людей
Це показує характер харків’ян
Через 4 місяці він помер, так і не побачивши свою доньку
Послухайте ці голоси, поділіться ними в соціальних мережах та розкажіть свою особисту історію
