Тиша видається більш значимою, ніж бойові дії

І ця війна про страхи, чекання і задуху тривоги, про темряву вікон, дитячі жахи, вокзали, сирени, дороги

Вони ніколи публічно не виявляли свій патріотизм. Жили звичайним життям

Iрa, нас вбивають

Я живу в центрі міста і коли ховають військових – ходжу на прощання в живий коридор, це мій обов’язок. Плачу постійно. Але все одно ходжу. Бо ці хлопці – це наші діти, наші герої. Біда…