Якщо військові спокійні, не бачать приводу для паніки і знають що робити, то ми обов’язково через все це пройдемо!
День війни
25.08.2024
Якщо військові спокійні, не бачать приводу для паніки і знають що робити, то ми обов’язково через все це пройдемо!

Звісно, найпам’ятніший день – перший день повномасштабного вторгнення. Ми саме гостювали у брата в Івано-Франківську (на лижі з сином збиралися їхати на вихідні), його будинок недалеко від аеропорту. Ночували на другому поверсі, під “стріхою”. Мені наснився страшний сон, я прокинулася в сльозах і зрозуміла, що розбудив мене гуркіт реактивних літаків, які наші льотчики піднімали в повітря напередодні ракетного удару. Рука мимо волі потяглася до телефону, а там уже той цинічний виступ Путіна про початок СВО… Я відразу встала, вдяглася і почала будити сина словами: прокидайся, війна почалася. Незручнно буде, що нас бомблять, а ти без штанів. (До речі, цей острах – загинути не одягненою, зі мною всю війну. Завжди сплю в чомусь “прилічному” ), щоб якщо будуть розбирати завали, то не світити голяка на всю вулицю і на камери, які обов’язково всі ці моменти знімають чомусь, а потім в усіх телеграм каналах ти все це бачиш.) Син підліток ще на мене нагримав, щоб спати не заважала. І тут ми відчули перший удар ракети, враження таке було, що хата на місці підстрибнула. Мій син підскочив і вдягнувся з неймовірною швидкістю, по моєму, за 3 секунди після удару 🙂 Якраз встиг до другого разу. І ми просто скотилися сходами вниз, щоб бути з сім’єю. Звісно, вже ніхто не спав, діти перелякані та мовчазні як ніколи (а їх у брата троє), невістка заспокоює собаку, яка, як мені здається, злякалася найбільше. Брат збирається йти допомагати до аеропорту, де вже явно пожежа.

Я набираю чоловікові (а він у мене офіцер ЗСУ, і на війні ще з 2014 року), його відкликали з відпустки на ППД ще за два тижні і кажу: війна почалася. А він позіхає і каже: “вона вже вісім років як почалася, немає приводу для паніки, і взагалі ти мене навіщо розбудила? Через тебе тепер буде: а вдруг война – а я уставший 🙂 Я зараз досплю – і тоді передзвоню тобі з усіма емоціями та інструкціями.” Така його реакція мене дуже розслабила, як ніби то вузол в середині розв’язали. Я зрозуміла, що якщо військові спокійні, не бачать приводу для паніки і знають що робити, то ми обов’язково через все це пройдемо!

history Схожі Історії
Додати свою історію

Послухайте ці голоси, поділіться ними в соціальних мережах та розкажіть свою особисту історію

Додати історію