Пам’ятаю жінку, яка розповідала, як вона пішки виходила з Маріуполя

Війна точно не робить сильнішим, але вчить віднаходити певні ресурси, вміло ними користуватися

Тоді прийшло усвідомлення, що “як раніше” вже не буде

Зрештою, не може бути нейтралітету — є завжди війна добра зі злом

І це про людяність, яку я бачила від сторонніх людей

Я живу в центрі міста і коли ховають військових – ходжу на прощання в живий коридор, це мій обов’язок. Плачу постійно. Але все одно ходжу. Бо ці хлопці – це наші діти, наші герої. Біда…

Так ми і стали справжніми Українцями

Я став обережнішим у відносинах з близькими людьми

Ще тіло його не знайшли на сьогоднішній момент

Бабусю, що ми їм поганого зробили?

Витримавши до ранку, я подзвонила сину і він мене вивіз через Крим до Білорусі. Через дві неділі я змогла виїхати до Норвегії, де зараз знаходжусь

Донька народилася без батька, а я стала вдовою