В вагоні настілько було тихо, що аж ставало погано від тої тиші

Люди бояться казати “смерть ворогам

Ми відрізняємось тим, що в нас є віра, що ми переможемо

Це був розпач, нерозуміння, як так сталося, нерозуміння, що робити

Перший раз запам’ятовується найкраще

Це момент двоякого світосприйняття, наче зазеркалля

Ми на своїй землі, і ми вистоїмо

Дитина відчуває всі ті ж емоції

Час іде, а життя стоїть на паузі

Це постійні качелі, ці два з половиною роки ти живеш як на гойдалці