Перший рік війни був для мене дуже тяжким, я застала війну у м. Дніпро. Незвичайна сітуація, довго вирішувала їхати до колективного захисту за кордон чи ні: залишилась тут щоб підтримати чоловіка. Але стосунки під впливом новин у шлюбі накалились і мій шлюб распался. Для мене це було дуже болюче і прикро. Взриви, я сама- не знаю що робити, куди бігти, ногі та руки тремтят. З роботою – нічого не ясно, вона буде чи ні. Повна прострація, нема повної правдивої інформації, не має психологичної підтримки, нема захисту свого житла та життя. Був страх остатися без нічого в 53 роки, коли вже не має таких сил починати життя заново.