Через 4 місяці він помер, так і не побачивши свою доньку

Це було дуже тяжко прощалися з містом … з старим життям

Не турбуйтеся за мене вже буде добре. Я впораюсь бо я УКРАЇНКА

Ось так і живемо. Але є одна мрія. Вернутися додому

А тепер мораль: немає значення, що в тебе є, це все не має значення. Єдине, що важливо — життя дітей та твоє

В вагоні настілько було тихо, що аж ставало погано від тої тиші

Люди бояться казати “смерть ворогам

Усе, чим ми жили до того, рухнуло

Ми відрізняємось тим, що в нас є віра, що ми переможемо

Це був розпач, нерозуміння, як так сталося, нерозуміння, що робити

Перший раз запам’ятовується найкраще

Це момент двоякого світосприйняття, наче зазеркалля