Ми перебували за кордоном близько 8 місяці в 2022 році. Перше жили в галереї художній переобладнаній під хостел для біженців в Варшаві. Потів в м.Губін забрали нас господарі підприємства які переробляє фрукти. Поселили в хостелі для робітників. Діти почали ходити до школи я працюва. Оформлені були по програмі+40 на житло. Потім виробництво набрало обертів, нас через два місяці попросили зїхати. А куди? Їх це небентежело бо в них через два дні приїжають робітники на працю. І знову пекельний біль. Не за себе за дітей. Чужа країна, жужі люди і куди їхати незнаєш. Але нічого соціальні мережі найшла по оголошеню. Наші українці здають кімнату в будинку. Зписалися, зізвонилися. Поїхали і знову через всю країну до м.Брінов. Приїхали найшли будинок. Наче все добре. Зайшли в кімнату а там нічого, тільки одне полуторне ліжко. А нас три людини? І знову паніка!!!! Вечір, холодно… Нічого що було застилили, вкрилися і потехенько на ОЛХ знаходили речі меблі які люди просто віддають даром. А тепер мораль немає значення що в тебе є, це все немає значення. Одне тільки важливо життя дітей та твоє. Неважливо чи ти дома чи в чужій країні, чи сам чи зкимось. Ніякі матеріальні блага неважливо бо вони є то їх немає. Однин одного підтримувати та жити в нашій країні на нашій землі. Та боротися за мову свободу, та справедливість.