Найбільше запам’ятались мабуть перші дні війні. Ранок 24 лютого. Коли уламки ракети впалі в 100 метрах від будинку. Спрацювала сигналізація на машинах навколо, від цього і прокинулась і зрозуміла, що почалась нова ріалність. Машини під вікном почали потроху виїжджати, на виїзді з міста створилася пробка на кілька годин, а ми з сином-підлітком удвох хворих на корона вірус, в кишені 60 гривень, в холодильнику мінімальний запас продуктів. Відчай та безпорадність. Можливості виїхати не було, в пам’яти спливали картини знешкоджених росіянами чеченських, грузинських та сирійських міст. Було не зрозуміло що чекає на Київ. То були важки часи.