Тепер я чітко знаю ціну фальшивому патріотизму
Тепер я чітко знаю ціну фальшивому патріотизму

Війна та евакуація (вивезли ми таки дійтей в Польщу на перші три місяці) навчила мене, що нам дуже мало треба в сенсі матеріальному. І можна жити з однією валізою речей. Головне – це: – постійний зв’язок з рідними (ще одна моя військова фобія: телефон повинен бути зарядженим і має бути інтернет ), – мобільність (в машині повинен бути повний бак пального – теж фобія, яка утворилася після 40 годин в черзі на кордоні в мороз і страху, що закінчиться бензин і діти померзнуть), – ті, хто підримає в важкий час (моя компанія повністю оплатила нам евакуацію і проживання за кордоном, а наш польський офіс знайшов чудове житло та забезпечив усім тим, що ми з собою не мали). – Ну і найголовніше – щоб всі були живі і здорові!

А ще війна – чудовий проявник людей. І тепер я чітко знаю ціну фальшивому патріотизму (дехто з тих, хто вдягав найгарніші вишиванки на національні свята, доклали надзвичайних зусиль, щоб виїхати за кордон / отримати бронь / вивезти синів і т.д.), а хтось, навпаки, проявляв скептицизм до держави / діючої влади / мовної політики і таке ін. і міг “ухилитися”, але зараз героїчно воює. Моя подруга, біженка 2014 року з Донецька, успішний адвокат, з онкологічною хворобою в анамнезі, зараз у війську. Її веде ненависть до окупантів, які вже двічі позбавили її дому, але не тільки – ще її веде любов до нас, до її рідних, друзів, яких вона захищає. Нехай Бог береже всіх наших захисників та захисниць!

history Similar Stories
Add your story

Listen to these voices, share them on social media and tell your personal story

Add a story