Людей багато бачив, зустрічав за два роки на своєму шляху. Але є одна дівчина вона з нашого будику. Маленька а духом як великий хлопець. От в неї повчитися того оптимізму та наснаги. Тут тривога реве, ракети над головою, люди в паніці бо незнають що робити особливо в кого не було транспорту свого. А ця маленька тендітна дівчина, найшла водія посадила в свій мікро автобус, зібравши всіх стареньких на немічних пенсіонерів, забравши родину водія і відправила до Харкова. Сама залишившись в тому пеклі. Ми її казали їхати з нами, вона каже ні. А хто як не я тут допоможе. Їдьте у вас родина дитина в мене нікого. Не турбуйтеся за мене вже буже добре. Я впораюсь бо я УКРАЇНКА.